Методичні рекомендації

 

Технологія  рухової терапії базується на визнанні того, що тіло і психіка взаємопов'язані: зміни у сфері емоційної, мисленнєвої чи поведінкової діяльності викликають зміни у всіх цих сферах. Тіло і свідомість розглядаються як рівноцінні сили в інтегрованому функціонуванні. Усвідомленням почуттів і відповідний емоційний вираз залучає до роботи м'язовий тонус людини. Люди, зазвичай, не усвідомлюють свої почуття, якщо існує високий рівень тілесного напруження. Кожна думка, дія, спогад, фантазія чи образ викликає деяке нове м'язове напруження. Людям можна допомогти відкрити для себе свій внутрішній світ, якщо показати, як вони змінюються, перетворюються,  руйнують або контролюють ці найтонші м'язові відчуття, які впливають на переживання і вираження почуттів. Цей процес дає змогу змінювати негативні емоційні стани. На думку, Т.Грабенка, години танцювальної терапії сприяють тому, що молодші школярі мають змогу відчути гармонію частин тіла, оскільки рух однієї частини тіла впливає на все тіло [8, 219].

Для впровадження запропонованої нами системи виховання емоційної культури молодших школярів з використанням арт-терапевтичних засобів, нами було розроблена системна модель взаємодії дітей один з одним, які ми вибудовували за логічною етапністю:

НАЗВА ЕТАПІВ СИСТЕМНОЇ МОДЕЛІ	ТЕХНІКИ ТАНЦЮВАЛЬНО-РУХОВОЇ ТЕРАПІЇ	КОРОТКИЙ ЗМІСТ І ОСНОВНІ ДІЇ ГРУПИ	РЕЗУЛЬТАТ У ГРУПІ
Розігрів	«Кінестетична емпатія»	Віддзеркалювання рухів дитини вчителем, або іншою дитиною	Діти взаємодіють і отримують необхідну інформацію про внутрішній стан однокласників. Встановлюється контакт між учасниками рухової терапії
Актуалізація відчуттів	«Перебільшення» «Звільнення від напруги»	Перебільшити рух, щоб більш чітко виділити характер внутрішніх якостей. Вчитель дозволяє – «йти руху туди, куди він йде». Іноді сильне струшування частинами тіла  може призвести до повного вивільнення негативних емоцій дитини.	Можливість дитини рухатися вільно. Звільнення від негативних емоцій для   подальшої взаємодії.
Індивідуальна образотворча діяльність	«Використання ритму»	Рухова діяльність, яка передбачає ритмічні рухи тіла, зокрема фольклорні танці.	Формується відчуття спільності, згуртованості учасників групи
Вербалізація	«Трансформація руху в комунікацію»	Техніка застосовується для того,щоб діти не використовували рухи -«закритості», «замкненості» від інших. Цьому сприяють рухи відкритих долонь.	Дозволяє дітям встановлювати контак-довіри між однокласниками і вчителем, що необхідно у цьому віці.
Колективна роботи	«Робота з реквізитом» «Розвиток теми в дію»	М'ячики можна кинути; подушки можна кидати і штовхати, а полотна - тягнути або трясти з усіх сил. Дозволити собі повністю опертися на когось, або ж фізично підтримати іншого.	Діти відчувають себе частиною групи, навіть у випадку відсутності соціальної прив’язаності. Чітко прослідковуються індивідуальні стилі взаємодії дітей.
Заключення	«Танець стихій»	Використовуються доступні кожному вправи і завдання, назви яких повністю відображають їх сутність: "Скульптури", "Дзеркало", "Танець птаха", "Людина і тінь", "Шалений вітер", "Водограй", "Танець чотирьох стихій".	Освоєння різних танцювальних рухів, фізичний розвиток дітей. Кульмінацією танцювального розвитку стає танець в парах контактної імпровізації.Релаксація, зниження напруженості фізичної і   психологічної.

 Проведення таких занять, у вільний від занять і під час навчання час, з використанням засобів арт-терапевтичної системної моделі дало змогу оптимізувати вплив загального шкільного середовища на формування емоційної культури молодших школярів. Діти розширюють межі власного соціального досвіду на основі розвитку креативності, що додає впевненості і позитивно впливає на процес соціального становлення.