Теоретичні відомості

 

З метою визначення особливостей розвитку емоційної культури дітеймолодшого шкільного віку, нами було проведено констатувальний етап експерименту. Базою дослідження стала Агрономічненська ЗОШ І-ІІІ ступенів с.Агрономічне Вінницького району Вінницької області. Експериментом було охоплено 20 дітей 1-А класу , 20 дітей 1-Б класу та їх батьки.

Програма констатувального етапу експерименту передбачала розв’язання наступних завдань:

1)      виокремити критерії та показники розвитку емоційної культури дитини;

2)      на основі виконання комплексних діагностичних завдань виявити рівні розвитку емоційної сфери першокласників.

Зазначимо, що критерії виховання емоційної культури молодших школярів не можуть буди обрані довільно, вони мають ґрунтуватися на її змісті та структурних компонентах. А відтак, серед критеріїв нами було обрано ті, які піддаються дослідженню, фіксуванню, опису та певним вимірам, оскільки є предмети дослідження, пов’язані з глибинами душі, які неможливо точно обрахувати та інтерпретувати у відсотках, а лише за допомогою побічних ознак: через спостереження, відчуття дослідника тощо. Це стосується й емоційної культури, тому результативність проведеного дослідження слід вважати настільки ймовірною, наскільки ці результати можуть бути математично та статистично опрацьовані.

Спираючись на результати теоретичного аналізу досліджуваної проблеми, у відповідності до поняття «емоційна культура молодшого школяра» та її структурних компонентів, а саме мотиваційно-ціннісного, когнітивного, конативного та аналітико-рефлексивного, нами було визначено критерії та показники розвитку емоційної культури дітей (таблиця 1).

Таблиця 1

Критерії та показники розвитку емоційної культури дітей молодшого шкільного віку

Компоненти емоційної культури	Критерії	Показники
Мотиваційно-ціннісний	Емоційна спрямованість дитини на ціннісне ставлення до позитивних емоційних станів і переживань	·  Інтерес до особистісної емоційної сфери; ·  емоційна сприйнятливість до емоційної сфери інших людей, життєвих подій та явищ; ·  прагнення узгоджувати власні прояви емоцій із соціально прийнятними та схвалюваними способами.
Когнітивний	Активно діючий поняттєвий запас	·  Здатність вірно ідентифікувати і диференціювати емоції та способи їх прояву; ·  спроможність аналізувати емоціогенну ситуацію; ·   розуміння сутності соціально прийнятних, схвалюваних способів прояву емоцій; ·            усвідомлення їх ролі у встановленні гармонійних взаємин з однолітками і дорослими.
Конативний	Емоційні якості та вміння особистості	·           Наявність емоційної чуйності, чуттєвості, індивідуальної емоційності; ·            емоційна комунікабельність; ·           емоційна експресивність та емпатія; ·           емоційна креативність; ·           уміння співчувати й співпереживати іншому, адекватно реагувати на емоціогенні ситуації.
Аналітико-рефлексивний	Відповідність власних проявів емоцій соціально прийнятним і схвалюваним способам.	·           Наявність саморегуляції, уміння утримуватись від негативних проявів та агресивних способів дій; ·            адекватність самооцінки емоційної поведінки; ·           сформованість рефлексивних умінь (уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між подіями, власними переживаннями та зовнішніми їх проявами; уміння пізнати себе, усвідомлювати свої емоційні можливості та осмислювати своїх власні дії, цілі, методи, результати, причини і наслідки).

Слід наголосити, що емоції у діяльності дитини є, з одного боку, формою виявлення мотивів, а, з іншого боку, здійснюючи емоційну оцінку змісту мотиваційних процесів, вони коригують їх протікання.

Вищезазначені критерії та показники виступили базовими для визначення рівнів розвитку емоційної культури дітей молодшого шкільного віку, а саме – високого, середнього і низького.

Високий рівень розвитку емоційної культури дітей характеризується такими особистісними якостями учня, як переживання радості, захоплення і здатність на цій основі емоційно відгукуватися на різноманітні вияви у навколишньому світі. Ці діти активно виражають свої почуття, імітують образи рухами, мімікою, жестами, у різних формах висловлюють свої судження, сміливо показують свій емоційний стан. Для цих школярів властивий стійкий інтерес, потреба у самовираженні, прагнення до гармонії у відтворенні образів. Ці діти активні у пізнанні, розуміють явища оточуючої дійсності і способи її відображення, образно мислять, мають дієву уяву, фантазію. У своїх малюнках добре відображають основні конструктивні особливості форми об’єкта, засобами лінії адекватно відтворюють зовнішні контури натури та пропорційні відношення цілого і частин, вдало знаходять гармонійні співвідношення кольору і тону відтворюваного об’єкта, оригінально компонують, творчо реалізують художньо-образне рішення, у роботі самостійні.

Середній рівень характеризується зацікавленістю учнями деякими образами і явищами довкілля, намаганням імітувати ці образи, стереотипним висловлюванням з приводу побаченого, стриманістю показу власного емоційного стану. У цих дітей за часткової стимуляції вчителя спостерігається уявно-фантазійні прояви у створенні образу. За допомогою учителя діти у своїх малюнках частково правильно відтворюють конструктивні особливості форми об’єкта. Невпевнено користуються лінією як виразним засобом. Учні у своїх малюнках з помилками відтворюють кольорові і тональні відношення. За малюнком з труднощами можна впізнати, який саме об’єкт зображено.

Низький рівень відображає слабку емоційність, яка характеризується байдужістю учнів до об’єктів, побоюванням показувати свій емоційний стан, пасивність у відтворенні художніх образів у висловленні своїх суджень з приводу побаченого, у вираженні свої почуттів засобами міміки. Домінування мотивів бажання отримати гарні оцінки та похвал визначає репродуктивний її характер, відсутність бажання експериментувати (фарбами, лінією, формою тощо). Участь у пошуковій діяльності можлива лише за участю вчителя. В образно-асоціативному мисленні домінує аналогія. Самостійні міркування відсутні. У своїх малюнках ці діти неадекватно відтворюють конструктивні особливості форми об’єкта, пропорції та неправильно добирають засоби лінійного вираження, слабко володіють графічною лінійною технікою, несвідомо шукають кольорові і тональні відношення. За малюнком неможливо впізнати, який саме об’єкт зображено.

У науковій літературі основні емоції називають фундаментальними, кожна з них має власні характерні мімічно виразні комплекси й специфічні суб’єктивні переживання. А відтак, нам необхідно було визначити наскільки діти вміють сприймати експресію міміки і диференціювати її елементи, наскільки володіють соціально-психологічним еталоном експресії (знак, модальність, повнота, інтенсивність прояву її ознак), усвідомлюють свої емоційні стани та чинники, що визначають їхнє самопочуття. Висуваючи такі завдання, ми орієнтувалися на вимоги щодо обізнаності, компетентності учня у цій сфері.